Навчіться гніватися

Досі пам’ятаю слова свого батька колись: „а на тата гніватися — не можна!“. Тоді відчула моторошну розгубленість, гнів і образу. І навіть розуміння того, що він так говорив зі свого страху і невміння справлятися з моєї дитячої агресивністю — не скасовує тих моїх переживань. А дитячий досвід — так чи інакше — стає основою дорослому житті.Думаю, кожному є що згадати про батьківські заборони й неприйняття. Особливо — вашого дитячого роздратування, злості, гніву або люті. Це могли бути прямі послання батьків: „не гнівайся“, „злитися погано, негарно…“. Або ж — те, що мама/тата в момент злості дитини, погрози „замовкни, а то…!“ І т. д. У дорослому віці ми починаємо забороняти злитися самим собі. Блокуючи — усвідомлено чи ні — всі пориви висловити своє обурення, яке накопичується всередині і поступово перетворюється в лють. У одних людей потім несподівано з’являються хвороби серця, судин, головні болі. Інші — можуть „зірватися“ на когось через дрібниці. Втім, це все можна виправити.

Навчившись усвідомлювати свої емоції і грамотно з ними обходитися. Адже здорова агресія — це дуже добре! Саме вона допомагає нам рухатися по життю, приймати рішення, відстоювати свої кордони, задовольняти потреби. Питання тільки в тому, як виражати агресію і при цьому не втрачати відносини зі значимими людьми.

Пропоную практичні кроки, які допоможуть безпечно дати раду зі своєю агресією.

1 крок. Усвідомлення.

Подумайте: на кого ви найбільше стримуєте гнів або злість, або роздратування? А може бути це взагалі — лють, сказ? Або холодна ненависть? Це можуть бути дуже близькі та дорогіі вами люди. Не бійтеся собі зізнатися: найчастіше саме на тих, кого дуже любимо, ми найбільше сердимося. Це — нормально.

2 крок. Пошук причини.

Поміркуйте: яка головна причина вашої злості на цих людей. Згадайте ситуації, коли найсильніше відчували обурення. Яка ваша потреба при цьому була ущемлена? Що б ви хотіли в цій ситуації зробити для себе? І чому не змогли?

3 крок. Вислів.

Якщо ви зараз відчули злість, спробуйте описати, що відчуваєте? У вас швидше забилося серце, стало жарко, руки стиснулися в кулаки? Як ви відчуваєте злість, гнів у тілі? Запишіть це на папері. А тепер візьміть окремий аркуш паперу і спробуйте зобразити ваш гнів. Це може бути все, що завгодно — звір, казковий герой, чи просто мазки, штрихи, щось абстрактне. Натискайте на олівець так, як хочете, малюйте стільки ліній, скільки хочеться.

4 крок. Вербалізація.

Тепер ви знаєте, на кого, а що і як ви злитеся. Похваліть себе за виконану важливу роботу! Останній крок— сказати про свої почуття тим, кому вони адресовані. Цей крок найважчий і може потребувати часу. Якщо відчуваєте, що не готові, краще дочекатися більш відповідного моменту. Якщо ж маєте бажання поговорити з цією людиною — вперед!

У діалозі намагайтеся користуватися „я-повідомленнями“. Тобто не поспішайте образити співрозмовника і наговорити йому, який він поганий. Говоріть про себе — це найкращий варіант із усіх. Говорячи про себе, ви нікого не образите. Скажіть про свої почуття прямо: я злюся. Опишіть ситуацію, в якій ви відчули гнів і як його відчули. Наприклад, „коли ти сказала те чи те, я відчула гнів — стало гаряче, руки спітніли, швидко забилося серце“. Потім поясніть, якою ви б хотіли, щоб була ця ситуація. Яка ваша потреба була проігнорована. Запропонуйте співрозмовникові разом пошукати способи домовитися. Вислухайте його точку зору, його мотив і потребу. Спробуйте знайти компроміс, щоб було добре обом.

Звичайно, ці кроки даються непросто. Деякі люди роками вчаться усвідомлювати, виражати і вербалізувати свої почуття. Але нічого не отримує той, хто нічого не робить. Спробуйте! Можливо, що все одразу зробити не вдасться. Та все одно — це буде для вас цінний досвід. Згодом відчуєте, як змінилося ваше життя від того, що не приховали від людини своїх щирих почуттів, поділилися з ним, і знайшли вихід, який влаштовує всіх. У цьому — справжня близькість у стосунках!

Духовно-психологічна порадня отця Тихона Сергія Кульбаки